1. В питанні фінансування Збройних сил у нас уже декілька років йде замилювання очей суспільству.

Існують чіткі нормативи фінансування Збройних сил в абсолютних цифрах. Якщо мова йде про реальні 8-8,5 мільярдів гривень, то це значить армія стоїть на межі деградації. Відповідно основне завдання військових та Міністерства оборони — втримати ситуацію.

Проте останні роки в бюджет оборонного відомства включають кошти з так званого спеціального фонду. Тобто кошти, які ще треба заробити. При цьому на весь світ починають дзвонити, що армії виділили рекордні 13 чи 14 мільярдів. А фактично Збройні сили матимуть ті ж самі 8,5.

Заробляти ж не дають. За останні, скажімо, 4-5 років, армія, Міністерство оборони не продало нічого. Є традиційні 500-600 мільйонів гривень, які надходять за рахунок оренди та різноманітних послуг. А продажу немає. Ні землі жодного квадратного метра, ні якогось застарілого обладнання.

Висновок, на мою думку, очевидний: за такої системи фінансування про реформи можна забути.

 

2. Наша держава дуже завинила перед військовими.

Але при тому, що є дуже багато негараздів, є багато проблем, треба віддати належне нашим офіцерам. Вони ще тримаються, і завдяки їх зусиллям, тримаються Збройні сили..

Нині говорять про підвищення зарплати. В цьому контексті показовим є випадок, про який мені нещодавно розповіли. Зібралися керівник військової частини, начальник управління міліції, Служби безпеки та служби порятунку, що підпорядкована міністерству надзвичайних ситуацій. Поспілкувалися і вирішили порівняти зарплати, які вони отримують. Так от, з’ясувалося, що військовий отримує удвічі менше від інших.

Це ненормальне явище, це біда. Тому, якщо ми говоритиме про реформи у Збройних силах,  тема українського офіцера має стати центральною.

 

3. Позаблоковий статус вимагає відповідного відображення в державному бюджеті.

Існують дві точки зору. Одна, що позаблокова держава дозволяє зменшити видатки на оборону і скоротити армію. Інша, і я, до речі, є її прихильником, що позаблоковий статус вимагає сильної армії. За таких умов, варто було б активізувати дискусії з цього приводу, насамперед, у професійному середовищі.

Проте, в будь-якому випадку, ми повинні здійснювати реформування армії. Але в чому є проблема? Є 18 тисяч військових, які виконують не властиві їм функції. Вони охороняють склади. Але для того, щоб ці склади ліквідувати, треба утилізувати боєзапаси. А для цього потрібні кошти. Які б, до речі, допомогли запустити наші підприємства з утилізації, які поки що простоюють.

Загалом для реалізації програми зі скорочення військових, що виконують не властиві функції потрібно мінімум 4 мільярди гривень.