І. РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВИ
Формування та розвиток конкурентноздатної української нації потребує ефективної держави, оновленої системи органів влади та місцевого самоврядування, а також впровадження нової соціально-економічної моделі, що забезпечує сталий розвиток постіндустріальної економіки на засадах нових стандартів якості життя людини та відновлюваності ресурсів
Функції такої держави - забезпечення безпеки та рівних можливостей для розвитку і самореалізації громадян на основі усвідомлення ними спільних цінностей та інтересів.
Відповідно до цього держава має виконувати наступні безпекові функції:
· забезпечення територіальної цілісності, захист громадян від можливих небезпек з боку інших держав, організацій, угрупувань (включаючи терористичні) - тобто зовнішня безпека;
· забезпечення дотримання громадянами встановлених правил та процедур спільного життя та взаємодії - внутрішня безпека;
· забезпечення умов для неушкодження здоров’я громадянина через навмисні чи ненавмисні дії інших осіб (в тому числі - надання неякісних послуг, постачання неякісної продукції, забруднювання навколишнього середовища тощо) - екологічна безпека;
· забезпечення можливостей розвитку майбутніх поколінь - ресурсна безпека;
· забезпечення більш привабливих умов розвитку для вітчизняного бізнесу, створення запобіжників перед негативними зовнішніми впливами на економічний розвиток – економічна безпека;
· забезпечення можливостей розвитку особистості без обмеження можливостей реалізації його національно-культурних інтересів за умови поваги до національно-культурних цінностей спільноти - інформаційна безпека.
Держава також має виконувати функції соціального регулятора, який забезпечує соціальний захист недієздатних верств населення та рівні початкові умови громадянам щодо можливостей власної самореалізації.
Обмеження особистої свободи та свободи підприємництва може бути лише для захисту безпеки (в тому числі здоров’я) та свободи інших громадян. Державні органи мають встановлювати норми, процедури і регламенти, а не керувати.
Діяльність оновленої Держави повинна бути спрямована на забезпечення сталого розвитку за рахунок здатності акумулювати суспільні ресурси на перспективних напрямках та унеможливлення панування лобістських і приватних інтересів на шкоду загальнонаціональним.
ІІ. ПОДАТКОВА РЕФОРМА
Українській економіці потрібна податкова реформа, що сприятиме розвитку приватної ініціативи та бізнесу
Реформування економіки в постіндустріальному світі, а тим більше під час кризи, не може відбуватись за галузевим принципом. Неможливо реформувати окрему галузь без загальних структурних змін впливу держави на економічні процеси.
Головним в цьому впливі безперечно є фіскальна політика та встановлення державою стандартів і регламентів.
Податки - це внески, що сплачують громадяни для захисту та реалізації спільних національних інтересів.
Без усвідомлення цієї сутності податків неможливо забезпечити відповідне ставлення до бюджетних коштів. Відповідно фіскальна політика має бути в першу чергу зрозуміла суспільству і підпорядкована вирішенню проблем громади та суспільства.
В умовах кризи саме комплексна фіскальна реформа на ліберальних засадах здатна дати новий поштовх економічному розвитку, стимулювати надходження інвестицій інвестицій.
Загальне фіскальне навантаження на бізнес має бути нижчим від рівня загального оподаткування, принаймні, країн-сусідів та, за умови виходу на стратегію забезпечення для національного бізнесу стимулів для включення до активної участі у глобальній конкуренції, - країн, що демонструють найкращі соціально-економічні показники в світі.
Основою нової податкової системи мають бути прямі податки з громадян, що сплачуються переважно до бюджетів громад за місцем проживання громадян. Це податок на доходи фізичних осіб та податок на майно.
Причому податок на доходи фізичних осіб має бути трансформований з оподаткування доходів окремої людини на оподаткування доходів родини.
І відповідні податкові преференції (зменшення бази оподаткування, податкові кредити, пов’язані з лікуванням та оздоровленням, отриманням освіти та іншими обставинами) мають визначатись, виходячи з розміру сукупного доходу на одного члена родини. Це спростить адміністрування цих податків та стимулюватиме розвиток сім’ї як суспільного інституту.
Прямі податки мають сплачувати самі громадяни або за їх добровільним дорученням - роботодавці.
Інші податки та збори мають бути розділені на бізнесові (патентні), рентні та акцизні. Має бути здійснений перехід від домінування бізнесових (патентних) податків (податок на прибуток, ПДВ, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок тощо) до прямих, рентних (екологічних) та акцизних податків.
Податкова реформа має, з одного боку, забезпечити прості, прозорі та ліберальні умови ведення бізнесу, з іншого - стимулювати ефективне та раціональне використання енергетичних та природних ресурсів, екологізацію економіки та стимулювати освітнє та оздоровче самовдосконалення громадян.
Одним з першочергових заходів податкової реформи має стати законодавче врегулювання спрощеної системи оподаткування. Головними принципами її мають стати:
· уніфікація адміністрування для фізичних та юридичних осіб;
· унеможливлення використання єдиного податку для мінімізації податкових зобов’язань суб’єктами великого бізнесу та для легалізації контрабандної та неякісної продукції;
· стимулююча (преференціальна) функція єдиного податку саме для суб’єктів малого бізнесу;
· можливість поширення спрощеної складової єдиного податку на суб’єктів підприємництва незалежно від обсягів їх сукупного доходу за вибором самого суб’єкту підприємництва;
· відокремлення системи соціального страхування (за умови впровадження єдиного соціального внеску).
Серед першочергових заходів також мають бути термінове зниження ставки ПДВ до рівня 12% та спрощення його адміністрування; зменшення податку на прибуток до рівня 15%, зменшення обмежень щодо валових витрат, збільшення норм амортизації, заохочення технологічного оновлення та впровадження інновацій.
Водночас мають бути збільшені рентні платежі, терміново впроваджені податки на майно (для суб’єктів господарювання та фізичних осіб) та ресурсний збір.
Мають бути впроваджені фіскальні стимули проведення підприємствами профільних науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт.
ІІІ. АДМІНІСТРАТИВНА ТА БЮДЖЕТНА РЕФОРМИ
Україні необхідна ефективна, професійна і політично нейтральна система управління
Реалізація податкової реформи безпосередньо пов’язана з необхідністю запровадження бюджетної та адміністративної реформ.
Для підвищення якості державного управління необхідно розмежувати політичні та адміністративні функції і посади.
Політичними є посади членів уряду. Міністр може мати одного заступника та патронатну службу, які звільняються одночасно з відставкою міністра.
Вищим державним службовцем в міністерстві є державний секретар, з яким Головдержслужба України укладає контракт на п’ять років. Державний секретар не може бути звільнений у зв’язку з відставкою уряду чи міністра.
Така запобіжна міра є відправною точкою побудови механізму, що гарантуватиме захист державних службовців від руйнівного впливу політичної кон’юнктури.
Державна служба має бути деполітизована.
Імператив адміністративної роботи — політична нейтральність. Членство державних службовців у будь-якій партії потрібно заборонити на законодавчому рівні. Необхідно термінове скасування партійно-квотного принципу призначень в системі виконавчої влади.
Головним завданням міністерств є вироблення державної політики у відповідній сфері та контроль за її впровадженням.
Зі структур міністерств мають бути виокремленні підрозділи, які здійснюватимуть вже прийняту державну політику, адміністрування державних програм та надання адміністративних послуг.
Основою бюджетної та адміністративно-територіальної реформ є визначення територіальної громади, як базової адміністративно-територіальної одиниці.
Вона повинна мати всі можливості щодо надання повного комплексу адміністративних послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності членів громади, утримання відповідних бюджетних закладів. Територіальна громада забезпечуватиметься фінансовими ресурсами за рахунок оподаткування її членів та підприємств комунальної власності. Потреба фінансової самодостатності має враховуватись при визначенні оптимального розміру самої територіальної громади.
Проведенню цих реформ сприяє зростаючий рівень урбанізації в Україні.
В той самий час райони та області мають бути визначені, як допоміжні адміністративно-територіальні одиниці, які забезпечують більш ефективну взаємодію між територіальними громадами, та між органами державної влади та органами самоврядування територіальних громад.
Оптимальним є проведення адміністративно-територіальної реформи на основі конституційної реформи, але враховуючи існуюче становище, доцільним є здійснення адміністративної та бюджетної реформи вже зараз.
Зменшення обсягів перерозподілу ресурсів разом із забезпеченням прозорості бюджетного процесу та запровадженням проектного фінансування забезпечуватиме більш якісне надання послуг громадянам та зменшення рівня корупції.
Мають бути забезпечені умови територіальної самоорганізації громадян на різних рівнях та умови для функціонування механізмів спільного фінансування необхідних проектів забезпечення життєдіяльності.
Серед таких умов — можливість зменшення на суму проектного внеску бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Стимулювання самоорганізації громадян в сфері вирішення проблем забезпечення умов їх спільної життєдіяльності, зокрема таких, як кондомініуми та інші локальні територіальні об’єднання.
Такі форми самоорганізації в поєднанні із забезпеченням прозорих ліберальних конкурентних умов ринку комунальних послуг стануть одними з головних чинників реформування ЖКГ.
ІV. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ ЕКОНОМІЧНИХ РЕФОРМ
Україна потребує переходу від галузевого принципу управління на функціональний, що базуватиметься на використанні сучасних маркетингових та управлінських стратегій
На основі всебічного аналізу власних ресурсів та власного економічного та технологічного потенціалу, з одного боку, та всебічного аналізу останніх тенденцій світового економічного розвитку, має бути визначений перелік показників потенційної конкурентноздатності і державні стратегічні інвестиційні пріоритети. Будь-яке дотування чи субсидування підприємств з низьким рівнем потенційної конкурентноздатності (зокрема, з високим рівнем споживання невідновлюваних ресурсів та збиткових) за виключенням підприємств, що забезпечують безпеку життєдіяльності громадян, має бути припинено.
Натомість мають бути підтримані проекти з виробництва наукоємкої продукції, з впровадження новітніх технологій та ті, які допомагатимуть активному просування національної продукції на зовнішні ринки, проведенню зовнішньоекономічної експансії та підвищенню загального рівня конкурентноздатності економіки України. Обов'язковою умовою виживання в постіндустріальному світі є стимулювання розвитку високотехнологічних та інноваційних секторів економіки, зокрема виробництва наукоємної продукції, продукції із високим рівнем добавленої вартості (глибини переробки) та розвитку ІТ-технологій.
Одними з головних секторів, за рахунок розвитку яких Україна може вийти з кризи, є сільське господарство та переробна промисловість.
Розвиток сільського господарства не відбудеться без термінового впровадження ринку землі. Але цьому має передувати ряд заходів, які мають бути здійснені негайно. Це:
· повна інвентаризація земель та створення єдиного земельного кадастру в електронній та документальній формі з картографічним підтвердженням та відкритим доступом;
· створення на базі цього кадастру карти родючості земель сільськогосподарського призначення з рекомендаціями щодо можливого використання земель;
· створення державного запасу земель сільськогосподарського призначення та екоземель;
· створення системи коефіцієнтів щодо оцінки якості земель та застосування його для обчислення платежів за землю.
Україна має в повній мірі використати свій аграрний потенціал та відновити свій статус житниці Європи.
Для цього необхідно:
· впровадження нових стандартів якості та безпеки харчової продукції, диференціація фіскального тиску та дотаційної підтримки відповідно до ступеня екологічної безпеки та якості продукції;
· впровадження програми відновлення родючості та зрошуваності земель, інших механізмів підтримки сільгоспвиробників у відповідності до вимог ГААТ/СОТ (зокрема розвиток логістичної інфраструктури та системи надання соціальних послуг в сільській місцевості);
· запровадження можливої попередньої оплати продукції при держзамовленні за умов страхування ризиків врожаю та розрахунків;
· стимулювання створення агропромислових холдингів з повним циклом переробки продукції;
· законодавче та нормативне забезпечення стимулів для утворення та діяльності аграрних бізнес-асоціацій. Їх перетворення на інструменти колективної дії невеликих аграрних підприємств, що мають забезпечити, зокрема: створення ефективної системи збуту, включно із власною мережею роздрібної торгівлі та переробного комплексу сільськогосподарської продукції, забезпечуючи відповідну диверсифікацію ринків збуту та доходів, а також безумовний доступ до «полиці» в торгівельній мережі.
· Реформування енергетичного сектора має забезпечити повну прозорість господарських відносин в галузі енергетики.
Головними пріоритетами мають бути стимулювання заміщення споживання невідновлюваних енергоресурсів споживанням переважно електричної енергії, розвиток атомної енергетики (в тому числі створення власного замкнутого ядерно-паливного циклу), стимулювання використання альтернативних (відновлюваних) джерел енергії.
Необхідно скласти сукупний енергетичний баланс країни та провести енергоаудит підприємств, організацій та установ, комунального сектора енергоспоживання; необхідне термінове забезпечення кожної оселі лічильниками споживання газу, води тощо.
Головним чинником для реальної економії є висока вартість ресурсів та фінансування ресурсозбереження. Суттєвим стимулом до енерго- та ресурсозбереження має стати запровадження ресурсного збору (надбавки до ціни на газ, нафтопродукти, вугілля, інші невідновлювані енергоресурси та природні ресурси) з фізичних осіб та суб’єктів господарювання. Акумулювання його на спеціальних рахунках Держказначейства, окремо для фізичних осіб та суб’єктів господарювання. Впровадження компенсаційних субсидій для фізичних осіб на енергозбереження за рахунок рівного поособового розподілу надходжень від ресурсного збору з фізичних осіб. Фінансування на засадах прозорості і конкурентності проектів з енергозбереження за рахунок надходжень ресурсного збору з суб’єктів господарювання.
Мають бути встановлені єдині енергетичні тарифи для населення та суб’єктів господарювання. На першому етапі встановлення таких тарифів необхідно використати механізм компенсації, подібний ресурсному збору.
Необхідно перейти від тарифу «витрати плюс фіксований прибуток» до тарифного регулювання, що створює стимули для зменшення втрат та енергозбереження. Оптимізувати структуру витрат суб’єктів природних монополій, стимулювати реалізацію програм, спрямованих на запровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій, підвищення якості наданих послуг.
Слід створити державний резерв земель, необхідних для розвитку транспортної та енергетичної інфраструктури.
Має бути максимально лібералізований та спрощений режим доступу виробників та споживачів енергії до транспортних мереж. Поєднання функцій з виробництва та транспортування енергії має бути заборонено. Мають бути розподілені за різними суб'єктами господарювання кожна із функцій, а саме виробництво, постачання та збут електричної енергії; відносно природного газу на промислові та побутові потреби - відповідно функції із його видобутку, постачання та збуту.
Таким же чином має бути проведена і лібералізація відносин в сфері ЖКГ, яка в першу чергу має забезпечити можливості для споживачів комунальних послуг вільного, прозорого, конкурентного вибору постачальників цих послуг та створити умови для енерго- та ресурсозбереження.
Фінансово-банківська система України має бути відкритою до притоку великих, довгострокових інвестиційних та кредитних ресурсів і захищеною від спекулятивного капіталу.
Для цього необхідно:
· на законодавчому рівні забезпечити механізм складання регуляторних показників діяльності банків за окремими групами та інструментів регламентації діяльності банків;
· дозволити банкам відносити на валові витрати збитки від реструктуризації боргових зобов’язань та зменшення відсоткової ставки по валютних кредитах чи переведення валютних кредитів в гривневі по фіксованому курсу;
· ухвалити закон про споживче кредитування, яким запровадити жорсткі нормативи щодо управління капіталу для банків, що працюватимуть на рівні споживчого кредитування;
· впровадити механізм відновлення ліквідності проблемних комерційних банків шляхом рефінансування за рахунок емісії привілейованих акцій з можливим їх зворотнім викупом через певний термін, при збереженні за НБУ усіх функцій нагляду щодо проблемних банків на весь час, коли держава буде власником цих пакетів акцій.
V. РЕФОРМИ В СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ
Посилення конкурентоспроможності України неможливе без перетворення соціальної сфери з гальмуючого фактору на чинник, що сприятиме прискореному розвитку економіки
Головними завданнями соціальної реформи є:
- створення простої, прозорої системи забезпечення державою мінімальних соціальних гарантій кожному громадянину;
- створення системи можливостей та стимулів для вирішення громадянами питань свого соціального забезпечення за рахунок страхових та пенсійних внесків.
На першому етапі соціальної реформи здійснюється монетизація пільг, починаючи з транспорту, скасовуються діючі привілеї та пільги, які замінює нова схема контрольованого персоніфікованого соціального захисту. Терміново впроваджується єдиний соціальний внесок. ЄСВ сплачується самими громадянами, його ставка не повинна перевищувати 15%. Одночасно знімаються обмеження щодо розміру заробітної плати, з якої має сплачуватись ЄСВ та запроваджується регресивна система щодо великих доходів (з 15% до 3%).
ЄСВ адмініструється державною податковою адміністрацією та сплачується на рахунки Держказначейства, звідки за встановленою формулою розподіляється між Пенсійним та страховими фондами. Водночас запроваджується система прямих відносин між громадянами та фондами. Роботодавці лише інформують податкову адміністрацію про виплачену заробітну плату та безкоштовно за дорученням найманих працівників здійснюють адміністрування сплати ними ЄСВ (а у випадку впровадження аналогічної норми з ПДФО - і його).
Страхові виплати здійснюються самими фондами безпосередньо громадянам. Бюджети та видаткові реєстри фондів мають бути відкритими. Самі ж фонди перетворюються на державні страхові фонди зі спеціальним статусом без впливу профспілок та асоціацій роботодавців та позбавляються непрофільних функцій, а відповідно й витрат. Це дозволить вивести з тіні виплату заробітної плати, не допустити зменшення надходжень до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування. Паралельно впроваджується єдина система обрахунку та нарахування пенсій з обмеженням максимального розміру пенсій, що виплачується за рахунок солідарної пенсійної системи.
Окремим проміжним етапом соціальної реформи в комплексі заходів з реформування системи охорони здоров’я є запровадження загальнообов’язкового медичного страхування в рамках Фонду загальнообов’язкового медичного страхування та відповідної системи взаємодії Фонду з медичними закладами.
На другому етапі соціальної реформи відбувається злиття всіх фондів соціального страхування в один, запроваджуються персональні пенсійні та соціальні рахунки, створюються фіскальні стимули для додаткового добровільного пенсійного та соціального страхування як через державні, так і через приватні пенсійні фонди та страхові компанії, поступово збільшується пенсійний вік. Також має бути створена система стимулювання розвитку недержавних фондів соціального та пенсійного страхування за участю профспілок та асоціацій роботодавців.
На третьому етапі соціальної реформи відбувається поступовий перехід від солідарної через змішану до персоніфікованої системи соціального та пенсійного страхування.
За умови початку реалізації соціальної реформи цього року, другий етап стартує з 2010 року, а третій — з 2011.
VI.НАПРЯМКИ РЕФОРМ В ГУМАНІТАРНІЙ СФЕРІ
У ХХІ сторіччі пріоритетний розвиток гуманітарної сфери є одним із провідних засобів підвищення конкурентоспроможності держави
Реформа системи охорони здоров’я
За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров‘я (ВООЗ), здоров‘я є станом повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не тільки відсутності хвороб або інших вад, а основний спосіб його збереження полягає в зменшенні рівня ризиків в середовищі, що оточує людину та підвищення інформованості людини щодо можливостей збереження та вдосконалення здоров‘я.
Головним напрямком реформування системи охорони здоров’я має стати заміна медицини лікування захворювань на медицину збереження та розвитку здоров’я. Здоровий спосіб життя та зміцнення здоров’я мають бути невід’ємною частиною системи охорони здоров’я.
Це має передбачати:
· термінове затвердження системи критеріїв оцінки стану здоров’я людини та чинників, що впливають на цей стан;
· визначення загроз здоров‘ю населення, обумовлених шкідливими звичками, способом життя, екологічними, професійними впливами та інфекціями, негативним перебігом генетичних процесів, відсутністю доступу до якісної медичної допомоги;
· розвиток системи профілактики захворювань та умов для підтримання та розвитку громадянами свого здоров’я, в тому числі і засобами нетрадиційної медицини;
· створення системи критеріїв та контролю якості медичних та оздоровчих послуг;
· створення системи стимулів та мотивацій громадянам для дотримання здорового способу життя та власного оздоровлення, в тому числі і засобами страхової медицини;
· запровадження через систему освіти відповідних курсів щодо методик та навичок самооздоровлення та саморозвитку, активне пропагування здорового образу життя та здорового харчування;
· визначення переліку базових медичних послуг (включаючи забезпечення медикаментами), безкоштовність та якість надання яких гарантується державою;
· затвердження стандартів якості та екологічних стандартів для всіх сфер, включаючи виробництво продуктів та товарів, надання послуг, забезпечення умов праці, будівництво та розвиток територій, розвиток інфраструктури об‘єктів підтримки здорового способу життя тощо;
· створення базових потужних діагностичних центрів із забезпеченням можливості оперативної комунікації з ними будь-якого державного чи муніципального медичного закладу.
Першочерговими заходами мають стати:
· проведення інвентаризації наявних державних та муніципальних медичних ресурсів;
· проведення атестації медичних працівників на основі нових критеріїв якості надання медичних послуг;
· проведення комплексного обстеження всіх громадян, дослідження та моніторингу екологічного стану, визначення на цій основі пріоритетних профілактичних заходів.
Реформи в екологічній сфері. З метою граничного обмеження зростання забруднення атмосфери та води мають бути реально запроваджені гранично допустимі норми забруднення, законодавчо закріплені для всіх галузей промисловості. Необхідно запровадити жорсткий контроль за дотриманням норм гранично допустимих концентрацій для підприємств всіх галузей промисловості. Необхідно запровадити спеціальний механізм моніторингу та звітності, який передбачатиме жорстку систему стягнень за недотримання цих норм. Частину коштів з цих стягнень варто спрямувати на покращення медичного обслуговування.
В рамках реалізації політики екологічного оздоровлення країни необхідно:
· створити єдину автоматизовану інформаційну систему моніторингу навколишнього середовища та природних ресурсів;
· здійснити екологічне районування території України. Визначити екологічно допустимі межі видобутку природних ресурсів та обмеження забруднення навколишнього середовища. Розробити критерії оцінки та порівняння різних територій;
· створити єдиний реєстр геологічної та геофізичної інформації та єдиний державний кадастр природних ресурсів.
Система стандартизації та сертифікації продукції, обліку товарних потоків та нагляду сукупно повинна забезпечувати безпеку громадян як споживачів, а також по можливості захищати внутрішній ринок.
Необхідно термінове запровадження нових стандартів безпеки продукції на основі показників вищих, від аналогічних європейських, та на основі дотримання вимог Угоди про технічні бар’єри в торгівлі. Одночасно варто скористатись нормами Угоди про субсидії та інші компенсаційні заходи, яка дозволяє у випадку встановлення нових екологічних та безпекових стандартів субсидувати власних виробників задля забезпечення можливості дотримання ними нових стандартів.
Необхідно створити систему залучення громадських організацій на основі критеріального відбору для участі в здійсненні вибіркового контролю за дотриманням стандартів.
Необхідно запровадити систему інформування громадян про головні безпекові показники якості продукції та відповідні обмеження щодо недобросовісної реклами, в першу чергу продукції для дітей.
Реформи в галузі освіти та науки мають бути тісно пов’язані з усвідомленням громадянами себе спільнотою - українською нацією. Тому що саме освіта (в комплексі з вихованням та самовдосконаленням людини) забезпечує конкурентноздатність людини та конкурентноздатність нації.
Відповідно, реформа системи освіти має бути спрямована на забезпечення:
· можливості для кожної дитини, з моменту її народження, отримувати належне виховання, харчування, медичне забезпечення, знання та навички, необхідні для повноцінного розвитку та подальшої самореалізації себе як людини та громадянина;
· можливості вільного вибору місця отримання та можливості надання послуг з освіти за умов дотримання загальнообов’язкових стандартів освіти;
· можливостей для всебічного розвитку людини через отримання нею необхідних їй знань для подальшої самореалізації, впровадження принципу безперервної освіти;
· гармонійного поєднання освіти, науки та бізнесу в інтересах розвитку суспільства та підготовки конкурентноздатних фахівців для підвищення конкурентноздатності економіки України.
В умовах кризи першочерговими завданнями є:
· термінова розробка та впровадження нових освітніх стандартів, зокрема щодо іноземних мов, цивільних прав в Україні і світі, податкового та бухгалтерського обліку, оздоровчих навичок;
· забезпеченням доступності якісних освітніх послуг для всіх дітей, незалежно від місця проживання та статків батьків;
· забезпечення конкурентності в наданні послуг з освіти шляхом запровадження принципу «гроші ходять з дитиною»;
· на основі цього принципу забезпечення оздоровчо-харчового мінімуму потреб дитини;
· запровадження нових програм та стандартів з підготовки педагогічних кадрів, які передбачатимуть підвищення вимог до морально-етичних та психологічних якостей абітурієнтів та обов’язкове отримання практичних навичок у сферах новітніх надбань науки та практики, а саме інтегративної психології та ноосферної освіти;
· державну підтримку середньої спеціальної технічної освіти, сприяння оволодиння молодю дефіцитних робочих та технічних спеціальностей;
· створення умов для дистанційного отримання якісної освіти;
· створення умов для отримання громадянами безперервної освіти, розвиток системи професійної перепідготовки громадян;
· забезпечення отримання громадянами через систему освіти екологічної та іншої інформації щодо умов їх життєдіяльності та можливостей покращення цих умов;
· стимулювання конкурентності в вищій та професійно технічній освіті через підвищення статусу держзамовлення на випускників, забезпечення його прозорості і вмотивованості .
Ключовим фактором створення та розвитку сучасної конкурентноздатної економіки є налагодження тісних зв’язків між учбовим та науково-дослідницькими напрямками в діяльності вищих навчальних закладів. В зв’язку з цим необхідно виробити механізм розміщення держзамовлення на проведення досліджень у провідних вищих навчальних закладах України, що здійснить інтеграцію науки та освіти.
Маємо розробити і впровадити власну концепцію інноваційного розвитку на основі інновацій і знань.
Необхідно якомога швидше добитися істотних зрушень у створенні механізмів, які б забезпечили перетворення науки на ефективний чинник економічного розвитку. Передусім, це стосується скасування практики фінансування науки за залишковим принципом.
Пріоритетним напрямком повинно стати створення «економіки знань», коли налагоджено змістовний зв'язок між фундаментальними науковими дослідженнями і наукоємним високотехнологічним виробництвом. Для досягнення цієї мети необхідна державна підтримка тих наукових досліджень, де українська наука посідає лідируючі позиції та створення інноваційного середовища, яке сприяє приходу нових технологій. Держава повинна сприяти створенню механізмів, які сприяють просуванню української інтелектуальної продукції на ринок.
Серед пріоритетів державної політики у сфері науки повинно стати:
· сприяння перетворенню провідних університетів на сучасні наукові центри через зближення академічної та університетської науки;
· вдосконалення механізмів державного фінансування фундаментальних і прикладних досліджень;
· створення і підтримка ланцюгу «фундаментальні дослідження – прикладні дослідження – інноваційне виробництво»;
· забезпечення інтеграції українських учених у міжнародний науковий процес;
· підвищення соціального статусу науковця.
Україна має потужний науковий потенціал, який зараз використовується недостатньо і зазнає відчутних втрат. У ХХІ сторіччі шанси для розвитку матимуть тільки ті держави, які будуть здатні використовувати найновітніші досягнення науки. Тому нарощування науково-технічного потенціалу повинно стати під%u0491рунтям розвитку суспільства і держави.
В рамках загальних домовленостей щодо взаємної коректності під час кризи між різними політичними силами необхідно зняти з порядку денного питання, що розколюють суспільство. Зокрема, передбачити посилення відповідальності за пропагування ідей сепаратизму та політичного екстремізму.
Водночас стимулювати видавництво літератури та виробництво теле-відеопродукції для неукраїномовних українців про історію України з метою усвідомлення власного історичного коріння, як стимулу інтеграції нації.
Налагодження громадських і культурних зв'язків і обмінів між різними регіонами, розвиток внутрішньої транспортної інфраструктури, розвиток міжрегіонального туризму також мають складовою політики інтеграції.
Необхідне створення фінансових умов для підтримки українського видавництва та кіно-телевиробництва шляхом запровадження зборів за продаж та прокат в Україні продукції іноземного походження та перерозподіл цих коштів на конкурентних прозорих засадах між видавництвами та виробниками кіно-телепродукції, яка ефективно, тобто користуючись попитом, пропагуватиме український патріотизм та гуманістичні цінності.
VII. ПЕРШОЧЕРГОВІ АНТИКРИЗОВІ ЗАХОДИ
Першочергові кроки повинні забезпечити мінімальний соціальний захист громадян, що з об’єктивних причин потребують державної підтримки, запровадити стимули для інвестування в економіку країни та створення нових робочих місць, створити сприятливі умови для розвитку малого бізнесу та самозайнятості населення
Приймаючи першочергові заходи щодо подолання кризових явищ, не слід забувати також про закладення основи на середньо- та довгострокову перспективу.
Обов’язковими передумовами успішної реалізації антикризових заходів є:
· аналіз наявних державних ресурсів, відкрита та публічна оцінка їх стану, аналіз та переоцінка ефективності їх використання на етапі подолання кризи та у перспективі відносно стратегії розвитку, в першу чергу землі, об'єктів соціальної, транспортної, комунікаційної інфраструктури та промисловості;
· інвентаризація стану та доцільності виконання затверджених державних цільових програм, що потребують бюджетного фінансування чи податкових преференцій, а також виділення інших державних і комунальних ресурсів із наступним перезатвердженням їх за погодженням з Національною стратегічною Радою;
· термінова і повна монетизація пільг із запровадженням відкритого електронного реєстру пільговиків;
· запровадження до кінця 2010 року поетапного щоквартального переходу на світові ціни на газ для всіх споживачів, а також встановлення ціни на газ власного видобутку на рівні світових;
· стимулювання внутрішнього попиту на товари вітчизняного виробництва, зокрема через пряме чи опосередковане (компенсація відсотків по кредитах чи зменшення бази оподаткування ПДФО) субсидування цього попиту на прозорих умовах;
· аналіз та оцінка об'єктів соціальної інфраструктури та життєзабезпечення громадян, включаючи об'єкти ЖКГ, енергетики, транспорту, тощо; проведення заходів, спрямованих на попередження та уникнення можливої техногенної та екологічної небезпеки в умовах скорочення чи перепрофілювання виробництва, а також можливого скорочення витрат на підтримання таких об'єктів у безпечному стані; визначення критичного переліку цих об’єктів, що складають наявну небезпеку, проведення їх ремонту та модернізації. У випадку знаходження таких об’єктів в приватній власності, зобов’язання власника привести їх до належного безпекового рівня, а у разі відмови - примусове відчуження;
· проведення об’єктивної оцінки фінансового стану банківського сектора України, всебічного аудиту банків та визначення оптимальних шляхів сталого функціонування банків, дотримання економічно об%u0491рунтованого балансу інтересів фінансових установ, позичальників та кредиторів, закладення стимулів для формування національного довгострокового інвестиційного ресурсу;
· інвентаризація існуючої дозвільної системи, встановлення вичерпного суспільно вмотивованого переліку дозволів та ліценцій, а також порядку та термінів їх отримання, відокремлення безпекової та регуляторної функції дозволу(ліцензії) від фіскальної(патентної).
Потрібне термінове визначення продовольчого мінімуму, необхідного для забезпечення здоров’я та працездатності людини з урахуванням окремих потреб дітей, інвалідів, хворих та людей похилого віку, та створення державного продовольчого резерву, в тому числі через здійснення відповідного держзамовлення на аграрному ринку з метою забезпечення мінімально необхідних потреб найбільш вразливих верств населення та забезпечення продовольчої безпеки країни.
Необхідно встановити реальний прожитковий мінімум, який може забезпечити існування людини. Водночас на певний період необхідно змінити нормативи нарахування заробітної платні та пенсій з тим, щоб підняття їх мінімального рівня не спричиняло автоматичного зростання сукупного рівня зарплат і пенсій та встановити обмеження пенсійних виплат на рівні 4-х прожиткових мінімумів.
З метою вирішення проблем пов’язаних з іпотечним кредитуванням необхідно запровадити на законодавчому рівні механізм щодо управління іпотечними кредитами – пролонгації таких кредитів на один рік для сімей, які не мають житла, які позбулися роботи або рівень доходів для яких (після сплати таких кредитів) буде меншим за межі малозабезпеченості (щодо кожного члена сім`ї), із покриттям тимчасових втрат банків за рахунок коштів, які виділяються на проведення реструктуризації банків; крім цього, запровадити механізм викупу квартир Державною іпотечною установою у наведених вище категорій громадян України (як готового житла, так і тих, які знаходяться на завершальних стадіях будівництва), з наступною передачею їм таких квартир у лізинг, з револьверними виплатами викупної суми, яка буде дорівнювати сумі лізингових платежів та сумі розрахунку за кредитною угодою за іпотечним кредитом.
Замість підтримки не конкурентноздатних підприємств та галузей, необхідно створити систему перекваліфікації, правової допомоги та мікрокредитування громадян на базі центрів зайнятості та Українського фонду підтримки підприємництва, спрямувавши туди ресурси замість галузевого субсидування.
Ця система має забезпечити кожного безробітного повною інформацією щодо наявності вільних робочих місць, можливістю безкоштовного навчання за спеціальностями, на які є відповідне державне чи муніципальне замовлення (за умови подальшого працевлаштування), отримання безкоштовної консультативно-правової допомоги щодо можливостей нового працевлаштування, відкриття власної справи (в тому числі в питаннях реєстрації) та можливості отримання беззаставних мікрокредитів (за умов погодженого бізнес-плану та моніторингу розвитку власної справи. Також мають бути створені умови для внутрішньої міграції в регіони з дефіцитом трудових ресурсів певної кваліфікації.
Необхідно визначити вичерпний перелік стратегічно важливих для України підприємств, що підлягають програмі фінансової реабілітації через спеціальне державне замовлення. В цей перелік спочатку можуть входити лише підприємства державної форми власності. Для підприємств в статутних фондах яких присутня недержавна частка власності включення до цього переліку можливе лише за умови повної компенсації державі витрат на фінансову реабілітацію підприємства шляхом додаткової емісії акцій підприємства чи збільшення статутного фонду та передачі цієї частки державі або страхування фінансових ризиків. Всі інші збиткові підприємства державної власності мають бути приватизовані або ліквідовані.
На цій основі має бути здійснений перегляд Державного бюджету на 2009-й рік, особливо видаткової частини.
VІІІ. ПОЛІТИКО-ПРАВОВА РЕФОРМА
Будь-які перетворення в Україні приречені на провал поза межами кардинальної політико-правової реформи, яка має створити систему ефективного управління, подолати політичну корупцію і забезпечити реальне народовладдя
Головними чинниками, що визначають першочергові кроки до зміни системи влади є:
· розбалансованість існуючої системи влади, домінування корпоративних інтересів та всеохоплююча корупція, що вразила усі владні інституції, наслідком чого є неспроможність існуючої системи органів влади в Україні ефективно виконувати функції держави;
· необхідність докорінної зміни системи організації влади, яка має бути спрямована на забезпечення узгодження, захисту та ефективної реалізації інтересів громадян, забезпечення безпечних умов їх життєдіяльності та надання необхідних адміністративних послуг;
· необхідність впровадження нових моделей формування, організації діяльності, звітності та відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, на основі транспарентності, підконтрольності та підзвітності перед суспільством з одночасним запровадженням системи критеріїв оцінки ефективності діяльності чиновників та системи заохочення їх ефективності;
· необхідність системної трансформації суспільних відносин, підвищення рівня взаємної довіри та забезпечення умов самореалізації громадян, на всіх рівнях організації суспільства, починаючи від мікрорівня до національного рівня;
· фінансова та економічна криза, що потребують термінової реалізації антикризових заходів з боку органів влади та місцевого самоврядування, спрямованих на забезпечення можливостей розвитку економіки, створення нових робочих місць, забезпечення мінімально належного рівня соціального захисту;
· необхідність реалізації реального розподілу гілок влади на основі механізму стримувань і противаг;
· завдання створення інституційних засад для формування політично нейтрального і професійного державного управління, позбавленого деструктивного впливу політичної конюнктури.
Першими кроками в реалізації політико-правової реформи мають бути:
· ухвалення змін до законодавства, які забезпечать прозорість діяльності (включаючи процедури ухвалення рішень та витрачання бюджетних коштів) та підзвітність органів державної влади та місцевого самоврядування суспільству;
· проведення повної інвентаризації державних та комунальних (муніципальних) ресурсів;
· затвердження соціальних стандартів життєдіяльності та на їх базі перегляд переліку та обсягу надання публічних послуг;
· визначення функцій та завдань державної влади на базі проведення оцінки ефективності виконання необхідних функцій держави і місцевого самоврядування у порівняні із тими, які фактично здійснюються, переформування органів державної влади за функціональним, а не галузевим принципом, а також: розширення функцій та повноважень територіальних громад та органів їх самоврядування, з відповідними змінами бюджетного та податкового законодавства;
· створення Національної стратегічної Ради, як консультативного органу при Президентові України, Кабінеті Міністрів та Верховній Раді України, яка має бути сформована з провідних експертів на основі погодження сторін та представників бізнес-асоціацій, профспілок та інституцій громадянського суспільства на основі системи критеріального відбору з встановленням норми про обов’язкове погодження з нею законодавчих ініціатив Президента України та Кабінету Міністрів та застосування Главою держави права вето;
· ухвалення Виборчого кодексу, яких має передбачати принцип незалежності системи виборчих комісій від політичних партій, запровадження «відкритих» (преференційних) виборчих списків на виборах до Верховної Ради, повернення до мажоритарної системи абсолютної більшості на виборах місцевих рад та їх голів;
· ухвалення нового закону про політичні партії, який має передбачати детальне регламентування порядку створення та діяльності політичних партій, зокрема прозорості та конкурентності процесу обрання керівних органів, висування кандидатів в депутати, прозорості фінансування та витрачання коштів, недопущення монополії у фінансуванні партій та окремих кандидатів;
· ухвалення змін до законодавства, які передбачатимуть контроль видатків політичних діячів, які є членами представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування, а також та державних службовців;
· ухвалення нового закону про об’єднання громадян, який має забезпечити додаткові можливості контролю та впливу на владні інституції для громадських організацій з встановленням критеріїв для самих організацій щодо можливостей впливу;
· впровадження системи оцінки ефективності діяльності державних службовців на основі набору критеріїв, з відповідною системою стимулювання їх ефективної праці та матеріального заохочення та системи відповідальності, в тому числі адміністративну та кримінальну;
· проведення судової реформи, яка має забезпечити гарантії кожному суб'єкта на справедливий розгляд судової справи відповідно до міжнародно-правових стандартів, прозорість, прогнозованість та вмотивованість ухвалення судових рішень, незалежність суддів з одночасною прозорою системою оцінки їх діяльності та можливістю персональної відповідальності суддів, термінове створення відкритого реєстру судових рішень;
· посилення адміністративної та кримінальної відповідальності посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування.
Паралельно з першочерговими кроками має бути впроваджена конституційна реформа. Очевидно, що ми маємо три варіанти її проведення:
а) через скликання Конституційної Асамблеї;
б) через референдум;
в) через прийняття нової Конституції у Верховній Раді.
Вважаємо, що вибір оптимального варіанту повинен відбуватися через публічну дискусію. Оптимально, коли це буде зроблено в межах обговорення положень Антикризової програми «Прагматичний вибір».
План дій Уряду на 2009 — 2012 роки
Завантажити презентацію (.ppt, 548 кБ)
версiя для друку
