|
|
Коментарі
17.08.2010 |
«Українське Кредо»
День Незалежності це не тільки свято, а й привід для того, щоб підбити проміжні підсумки та визначити пріоритети на майбутнє. Так, незважаючи на всі наші негаразди, нам є чим пишатися і є на чому на власний розсуд і за рахунок власних сил та резервів впевнено будувати майбутнє. Але події останніх років, коли влада (незалежно від кольору) та громадяни (в усіх куточках країни) дедалі більше перетворюються на заручників популізму, а маніпуляції, що розколюють країну, стають найпоширенішими інструментами мобілізації «біомаси», породжують настрої невпевненості та занепокоєння.
Ми маємо реальні проблеми: відсталу економіку, тотальну корупцію, критичне зростання державних боргів, неприховані територіальні претензії з боку сусідів тощо, проте витрачаємо час і суспільну енергію на взаємопоборення і спроби ствердити перевагу однієї частини країни над іншою. Все це змушує задуматися: а наскільки ми є незалежними і відповідальними у своїх думках і оцінках? Наскільки позиції та підходи політичних сил, за які ми голосуємо, відповідають цінностям спільного буття в єдиній державі, підвищують її конкурентоспроможність на світовій арені та сприяють знаходженню адекватних відповідей на численні виклики сьогодення?
Очевидно, що не навівши лад у своїх головах, ми не дамо собі ради в будь-яких справах. Тому пропоную, хоча б на рівні негласного суспільного договору, обговорити та прийняти «Українське Кредо» як зведення наріжних принципів нашого спільного буття. Призначення цього зведення — стати прагматичною основою розбудови сучасного суспільства та модернової держави, розвиток яких обгрунтуватиметься на вільній думці та корисній соціальній дії кожного відповідального громадянина.
- Всі ми рівні, і тому думка кожного має право на існування й суспільну підтримку, якщо вона не заперечує та не обмежує волевиявлення іншої людини.
- Українська історія має світлі та трагічні сторінки. Ми цінуємо перші й пам’ятаємо про другі, не намагаючись перекреслити одне іншим. Ми маємо різне сприйняття минулого, проте кожен є вільним у тому, щоб брати з нього будь-що корисне для побудови спільного майбутнього.
- Наша Батьківщина — Україна, і всі ми є її патріотами. Не існує патріотів більших чи менших, є лише проблема взаємопорозуміння та пошуку компромісів, які врахують регіональні відмінності, що існують в нашій державі.
- Ми — єдині як політична нація і тому наша сила в поєднанні всього розмаїття культурних цінностей, політичних переконань та віросповідань.
- Ми прагнемо жити у конкурентоспроможній країні, яка буде здатною ефективно та наполегливо захищати спільні інтереси всіх громадян на міжнародній арені.
- Ми виходимо у побудові своєї зовнішньої політики виключно з національних інтересів. Нашими партнерами та союзниками є всі держави та народи, які з повагою ставляться до нашого прагнення самостійно визначати свій шлях та практично підтверджують свою налаштованість на взаємовигідну співпрацю.
- Основа нашого благополуччя та розвитку — приватна ініціатива і наполеглива праця кожного, хто в змозі забезпечувати власний добробут своїми силами.
- Ми переконані, що рівність всіх перед законом має своїм коренем готовність кожного жити за його нормами.
- Кожен громадянин робить свій політичний вибір вільно, свідомо та відповідально, відмовляючи у підтримці політичним силам, що розколюють країну, пропагують ідеї реваншу чи послабляють економічну спроможність держави популізмом.
читати далі
|
09.07.2010 |
Три тези про фінансування Збройних сил України
1. В питанні фінансування Збройних сил у нас уже декілька років йде замилювання очей суспільству.
Існують чіткі нормативи фінансування Збройних сил в абсолютних цифрах. Якщо мова йде про реальні 8-8,5 мільярдів гривень, то це значить армія стоїть на межі деградації. Відповідно основне завдання військових та Міністерства оборони — втримати ситуацію.
Проте останні роки в бюджет оборонного відомства включають кошти з так званого спеціального фонду. Тобто кошти, які ще треба заробити. При цьому на весь світ починають дзвонити, що армії виділили рекордні 13 чи 14 мільярдів. А фактично Збройні сили матимуть ті ж самі 8,5.
Заробляти ж не дають. За останні, скажімо, 4-5 років, армія, Міністерство оборони не продало нічого. Є традиційні 500-600 мільйонів гривень, які надходять за рахунок оренди та різноманітних послуг. А продажу немає. Ні землі жодного квадратного метра, ні якогось застарілого обладнання.
Висновок, на мою думку, очевидний: за такої системи фінансування про реформи можна забути.
2. Наша держава дуже завинила перед військовими.
Але при тому, що є дуже багато негараздів, є багато проблем, треба віддати належне нашим офіцерам. Вони ще тримаються, і завдяки їх зусиллям, тримаються Збройні сили..
Нині говорять про підвищення зарплати. В цьому контексті показовим є випадок, про який мені нещодавно розповіли. Зібралися керівник військової частини, начальник управління міліції, Служби безпеки та служби порятунку, що підпорядкована міністерству надзвичайних ситуацій. Поспілкувалися і вирішили порівняти зарплати, які вони отримують. Так от, з’ясувалося, що військовий отримує удвічі менше від інших.
Це ненормальне явище, це біда. Тому, якщо ми говоритиме про реформи у Збройних силах, тема українського офіцера має стати центральною.
3. Позаблоковий статус вимагає відповідного відображення в державному бюджеті.
Існують дві точки зору. Одна, що позаблокова держава дозволяє зменшити видатки на оборону і скоротити армію. Інша, і я, до речі, є її прихильником, що позаблоковий статус вимагає сильної армії. За таких умов, варто було б активізувати дискусії з цього приводу, насамперед, у професійному середовищі.
Проте, в будь-якому випадку, ми повинні здійснювати реформування армії. Але в чому є проблема? Є 18 тисяч військових, які виконують не властиві їм функції. Вони охороняють склади. Але для того, щоб ці склади ліквідувати, треба утилізувати боєзапаси. А для цього потрібні кошти. Які б, до речі, допомогли запустити наші підприємства з утилізації, які поки що простоюють.
Загалом для реалізації програми зі скорочення військових, що виконують не властиві функції потрібно мінімум 4 мільярди гривень.
Ось і виходить, що за будь-яких умов, позаблоковий статус України реально не можливий без відповідного відображення у державному бюджеті. Реальна потреба Міноборони на рік складає 19 млрд. гривень. Тоді і можна буде спитати про реформи в українському війську. читати далі
|
05.07.2010 |
Нам потрібен новий шкільний предмет
Сьогодні в нашому суспільстві точиться багато розмов з приводу того, як треба викладати шкільний курс з історії. Особисто мені подобається підхід, що запропонувала група фахівців під керівництвом професора НАУКМА Наталії Яковенко, яка пропонує вважати невід'ємною частиною минулого України все, що відбувалося на її нинішній території. Вважаю таку позицію цілком конструктивною і такою, що сприятиме зшиванню країни на ментальному рівні, допомагатиме сприйняттю України в усьому багатстві її політичної та культурно-історичної спадщини.
Переконаний, що такий підхід є універсальним в гуманітарній сфері і тому висуваю ініціативу щодо розробки та практичного запровадження нового шкільного предмету — «Література України». На мою думку, в його рамках, школярі мають вивчати творчість усіх письменників, які народилися на наших теренах і писали про людей, що жили на них. Це можуть бути твори російськомовних авторів: від Ісака Бабеля, Костянтина Паустовського, Іллі Ільфа та Євгена Петрова, до Віктора Некрасова. Найкращі зразки творчості єврейських літераторів: від знаного Шолом-Алейхема, до несправедливо забутого лауреата нобелевської премії Шмуеля Агнона. Вважав би обов’язковим включення до програми цього курсу творів грузина Давида Гурамішвілі, поляків — Юзефа Залеського та Мауриція Гославського, кримсько-татарських письменників — Едіпа Ефенді та Агатангела Кримського.
Зрозуміло, що це далеко не повний перелік і це добре, що ми маємо таке велике багатство. Питання в тому, як долучити до користування ним нові покоління українців. Щоб кожен з них знав і цінував всі — різноманітні за етнічним походженням — паростки культури, які зійшли на землях України. І щоб, нарешті, наша внутрішня несхожість та особливість перетворилися з предмету розбрату та чвар, на джерело спільної та унікальної сили, джерело розвитку у розмаїтті… читати далі
|
01.07.2010 |
П’ять тез щодо зміни формату коаліції
1. Президент, Уряд, коаліція задекларували курс реформ. Успіх цих реформ залежить від того, чи наважиться нова влада, з одного боку, на непопулярні кроки (зокрема, пенсійний вік, монетизація пільг, ціна на газ для населення тощо), а з іншого, чи відбудеться модернізація економіки та інших сфер суспільного життя. Порівняння практики та програмних положень політичних сил (передусім їх економічних та соціальних блоків), що утворили нинішню коаліцію, дозволяє стверджувати наявність діаметрально протилежних підходів (приватизація, ринок землі, пенсійна реформа та реформа системи соціального захисту тощо), щонайменше у Партії регіонів та КПУ. З чого можна зробити висновок, що комуністи явно чи приховано торпедуватимуть проголошені реформи.
2. Наявність таких протиріч всередині коаліції визнають офіційні представники ПР, їх засвідчує також прагнення регіоналів збільшити кількість коаліції до розмірів, що зроблять некритичними масу голосів фракції КПУ. Таким чином Партія регіонів показує, що чітко розуміє невідповідність нинішнього формату коаліції заявленому Президентом курсу реформ.
3. Обраний шлях вирішення проблеми через поповнення лав коаліції «тушками» є порочним. По-перше, і найголовніше, це закріплює практику політично корупції, що унеможливлює боротьбу з проявами корупції в інших сферах життя суспільства. По-друге, така практика зводить нанівець намагання створити ефективну систему влади, бо замість запровадження адміністративної реформи, нинішня влада змушена дотримуватись практики призначень, що обумовлюються логікою «політичної доцільності». Нарешті, по-третє, сформована в такий спосіб коаліція не є союзом політичних сил, що несуть відповідальність перед суспільством за курс реформ. Вона виступає у вигляді аморфного утворення, в якому є реформаторські сили, консервативне крило, противники та численне «болото». З огляду на таку структуру, годі сподіватися на продуктивну роботу коаліції.
4. Виходячи з вищесказаного, питання переформатування коаліції є, насамперед, тестом на наявність у Партії регіонів політичної волі щодо реального впровадження системних реформ. Заперечення потреби у переформатуванні наявної коаліції стане переконливим свідченням того, що регіонали віддають перевагу розмовам про реформи, тоді як їх справжні цілі знаходяться за проблемним полем питань модернізації країни.
5. Моя позиція щодо входження «Нашої України» до нинішньої коаліції залишається незмінною. З одного боку, виведення з коаліції комуністів означатиме, що шлях реформам розблокований. З іншого боку, Партія регіонів та «Наша Україна» засвідчать перед народом України свою готовність нести спільну відповідальність за їх реалізацію. На моє переконання, для цих політичних сил це - єдино можливій спосіб на практиці довести громадянам України свою налаштованість на модернізацію країни, на створення умов для поліпшення їх повсякденного життя. Тобто, перейти від слів до дій, а в цьому і є сенс реальної та відповідальної політики. читати далі
|
29.06.2010 |
Ю.Ехануров: «Избиратели привели к власти представителей определенной политической силы, т.е. наняли себе менеджеров. Менеджеров с определенным послужным списком, которые уже проявили себя в работе. Кого наняли, тех и получите»
Николай Янович действует жестко, но грамотно. В условиях разрухи, которую оставила после себя Юлия Тимошенко,да еще и мирового спада Николаю Азарову приходится концентрировать отощавшие ресурсы в своих руках. Нынешний Кабинет министров "поджимает" под себя все, что возможно, чтобы наполнить бюджет и финансировать расходы.
Хотя в 2006 г., когда я был премьером, я придерживался другого метода. Все решения Кабмина проходили через Совет предпринимателей, который имел право вето. Не было агрессии в отношении бизнес-среды со стороны Кабмина, и в 2006 г. предприниматели платили налоги в госбюджет. К тому же в те времена правительство возвращало НДС. читати далі
|
21.06.2010 |
Ю.Ехануров о движущей силе преобразований в Украине
Единственная сила, которая способна сделать нашу страну сильной и богатой, это средний бизнес. Ведь те же олигархи и крупный бизнес — они интернациональны. Им все равно, в какой стране они живут. Их производство находится в одной стране, финансовое управление — в другой, юридическое управление — в третьей. А вот средний бизнес — это люди, которым нужна эта страна и эта власть. И они могут стать движущей силой изменений, а заодно и политиков.
читати далі
|
21.05.2010 |
Ю.Єхануров: «Сьогодні ситуація в світовому господарстві багато в чому залежить від того, які рухи здійснить великий Китай»
21 травня Ю.Єхануров, як почесний голова Піклувальної ради Київської міської гімназії східних мов №1, взяв участь в урочистому відкритті українського етапу міжнародної олімпіади з китайської мови «Китайський міст», яке відбулося в КМГСМ №1. Виступаючи перед учасниками олімпіади та учнівсько-педагогічним колективом гімназії він подякував тимчасово повіреному у справах посольства КНР в Україні пану Чжан Вей Лі, а в його особі китайському уряду, за залучення України до міжнародного проекту «Китайський міст», і висловив сподівання, що цей захід стане традиційним. Він також висловив переконання, що переможці олімпіади гідно представлятимуть Україну на її фінальній частині, яка згодом відбудеться в КНР. На його думку, учні та їх батьки зробили влучний вибір, прийнявши рішення вивчати китайську мову, бо «сьогодні ситуація в світовому господарстві багато в чому залежить від того, які рухи здійснить великий Китай». А, отже, «велика користь від того, що більше українців знатиме мову одного з світових лідерів, буде й всій Україні». читати далі
|
13.05.2010 |
Ю.Ехануров: «Я далек от того, что конфликт в Раде – это провокация по договоренности, но в принципе, все выглядит довольно некрасиво»
С нормальной, цивилизованной точки зрения нужно было, чтобы состоялся нормальный процесс обсуждения соглашения. Чтобы были доклады, чтобы были вопросы, чтобы общество осознало, что мы делаем, и как мы это делаем.
Например, почему мы в договоре пишем двадцать пять лет, а не пять? И почему вдруг это происходит сегодня, а не в 2016 году? Это вопросы, которые лежат на поверхности, и на которые мы не получили ответов именно потому, что в Раде произошло столь громкое противостояние.
Если создается такое противостояние в обществе и в Верховной Раде, то, возможно, это делается для того, чтобы, не объясняя ничего, принимать определенные решения… читати далі
|
05.05.2010 |
Шановні ветерани, співвітчизники!
Сердечно вітаю з Великим святом Перемоги! Уклінно дякую всім воїнам, що зупинили смертельну навалу на українську землю, давши шанс своїм нащадкам на вільне та мирне життя. Вічна пам’ять полеглим у боротьбі та безвинним жертвам. Хай це величне свято згуртує всіх нас навколо священного подвигу нашого народу, який пліч-о-пліч з іншими народами світу переміг одного з найстрашніших ворогів людства — фашизм. Бажаю всім нам корисної праці, громадянської гідності та великого терпіння, які обов’язково втіляться у достойне буття всього суспільства, у розквіт нашої різнобарвної та неповторної України.
З повагою,
Щиро Ваш, Ю.Єхануров читати далі
|
23.04.2010 |
Ю.Ехануров: «Договоренности Януковича по газу и флоту невыгодны Украине и являются частью масштабной кремлевской двухходовки»
Такое мнение бывший министр обороны, член президиума «Нашей Украины» высказал в ходе видеоконференции на focus.ua
«Я почему-то сразу подумал о двухходовке. Год назад подписаны газовые соглашения (контракт Тимошенко - Путина. - ред.), в которых мы полностью сдали все, что можно. И надо было ожидать, когда будет следующий ход».
По словам нашеукраинца, он ждал второго хода, новой уступки России, теперь уже в обмен на пересмотр кабального газового контракта: «Неожиданно оказалось что это тема базирования Черноморского флота. В принципе, это было заложено год назад январскими соглашениями.
По мнению Еханурова, нынешняя власть, если будет продолжать подобную политику, потеряет поддержку уже осенью, даже несмотря на то, что сейчас у нее большой кредит доверия.
«Опросы говорят, что сегодня есть естественный уровень доверия к нынешней власти. Более половины населения верит этой власти. Верить будут до второй половины сентября. Традиционно у нас так заканчивается эта вера. Ошибки Харькова и Вашингтона не прощаются». читати далі
|
|
|
|
