Виступ Юрія Єханурова на україно-американському інвестиційному форумі

Виступ Юрія Єханурова на україно-американському інвестиційному форумі:

«Інвестування у ринок з найшвидшими у Східній Європі темпами зростання»

Нью-Йорк, 04.06.2007р.

 Шановний головуючий! Пані, панове!

За останні роки Україна перетворилася з «невідомої території» на державу, до якої прикуто увагу не лише провідних геополітичних гравців, але і світової громадськості. Безумовно, зміна ставлення до країни дає певні переваги, але при цьому такий «зірковий статус» має свою зворотну сторону. Маю на увазі насамперед, емоційність та, як наслідок, контрастність оцінок щодо України, які виходять останнім часом на передній план і заважають тверезій та спокійній оцінці ситуації.

Україна дивує темпами економічного зростання та відлякує рівнем корупційних ризиків, нею захоплюються під час «помаранчевої революції» і розчаровуються в постреволюційний період, її критикують за порушення Європейської Енергетичної хартії і майже одночасно визнають безвинною жертвою сумлінного дотримання її положень. Можливо саме з такою строкатістю оцінок і пов’язане те, що інакше як застосування подвійних стандартів не назвеш. Бо не зовсім зрозуміло чому, коли в одній європейський країні кілька днів горять сотні машин на столичних вулицях, це не позначається на її інвестиційному рейтингу. Тоді як мирні демонстрації в столиці іншої європейської країни викликають занепокоєння у деяких рейтингових агенцій.    

  З огляду на таку неоднозначність українських реалій та ставлення до них, хочу висловити окрему подяку організаторам цього заходу. Він надзвичайно актуальний, і, сподіваюсь, буде не менш корисним. Україна потребує не захоплення, а розуміння. Їй потрібні не адвокати, судді чи посередники, а надійні поінформовані партнери. Партнери, які не будуть шарахатися від кожної сумнівної новини з українських теренів, а з іншого боку — будуть відмовлятися від рожевих окулярів, які інколи намагаються роздавати деякі українські чиновники.  

Те, що економіка України має значний потенціал очевидно хоча б з назви інвестиційного форуму. Це — правильна назва. Проте не кожний потенціал автоматично стає реальністю, тобто — приносить прибутки. Буду відвертим: в моїй країні наявні досить відчутні групи ризиків, на які повинен зважати кожен інвестор, що розглядає можливість приходу в Україну.

Ми маємо не просто зіткнення двох особистостей, чи навіть політичних сил, до якого зводять останні події більшість політичних оглядачів. Передусім, Україна переживає кризу самоідентифікації. Після того, як В.Ющенко презентував європейську модель, а В.Янукович — євроазійську, українська політична еліта, суспільство в цілому опинилися перед проблемою спільного вибору. Кожна країна повинна пройти через такий період, коли погоджуються національні пріоритети, окреслюються стратегічні цілі, зрештою, відбувається «вибраковка» політичної еліти та формування суспільної самосвідомості. 

Отже можна констатувати, що нинішня політична криза є однім з проявів «хвороби росту». За її підсумками ми отримаємо нову політичну реальність і я далеко не впевнений в тому, що всі нинішні альянси, союзи та коаліції залишаться у незмінному вигляді. Переконаний в одному: комунізм, соціалізм та популізм зійдуть с авансцени і займуть місця, на яких вони перебувають в усьому цивілізованому світі. 

Найближчі перспективи 

На що можуть розраховувати інвестори за підсумками парламентських виборів? Будемо відвертими: на швидке розв’язання політичних протиріч розраховувати не доводиться. Україна певний час перебуватиме в стані перманентних виборів, завдяки яким буде проводитися перезавантаження політичної системи, що почала давати збої в результаті недосконалої політичної реформи 2004 року. За її підсумками склалася ситуація, коли система державної влади може нормально працювати лише за умови наявності схожих політичних поглядів у Президента та Прем’єр-міністра.

Такий варіант був реальністю в першій половині 2006 року, а результати такої спокійної співпраці очевидні хоча б із назви інвестиційного форуму.   С формуванням Антикризової коаліції, до якої увійшли політичні сили, що часом сповідують діаметрально протилежні погляди, політична матриця почала функціонувати в конфронтаційному режимі. Нині, як Вам відомо, очікується її перезавантаження, що призначене на 30 вересня. 

Очевидно, що базис політичної стабільності буде сформовано завдяки дії двох груп факторів. До першої групи, входять фактори суб’єктивного гатунку, пов’язанні з перевихованням, або, якщо хочете, з дорослішанням, політичних еліт країни. Вже зараз очевидно, що конфліктні моделі «примирення», що грунтуються на остаточній перемозі одного табору над іншим, мають поступитися компромісним. Україна відрізняється від інших пострадянських країн тим, що у нас ні одна група інтересів не може підпорядкувати іншу. Є баланс сил, а відтак, існують хороші можливості створення відкритого суспільства та розвитку. Провідні політичні сили, що претендують на визначення руху країни, повинні сформувати перелік питань, за яким сторони мають дотичні погляди, всі інші питання слід вивести з політичної сфери, залишивши їх на попередній розсуд експертної спільноти та громадськості.

Об’єктивну основу спокійної роботи органів державної влади буде закладено під час продовження політичної реформи. Розуміння такої потреби є серед політиків, до цього схиляється політично активна частина громадськості. За її підсумками ми отримаємо не лише виважену модель влади на центральному рівні, а й принципово іншу — сбалансовану з точки зору відповідальності та компетенцій — систему стосунків по вісі центр — регіони. На часі проведення судової реформи. Є її план, затверджений Президентом Віктором Ющенком. Бізнес від «кришування» чиновників має перейти до захисту нормами законів. Це буде суттєвим кроком до зменшення рівня корупції в Україні. 

Імовірні моделі економічної політики

Починаючи з 2005 року в Україні діяли три Уряди, економічна політика яких дає майже вичерпний перелік імовірних варіантів розвитку подій після проведення позачергових виборів. 

Перший помаранчевий Уряд мав за ідеологічну основу солідаризм, і в значній мірі підкорював економічну доцільність популістичним міркуванням, бажаючи задовольнити завищені соціальні очікування після Майдану. Відсутність чіткої економічної платформи, тяжіння до ручних методів керування обумовило швидке формування умов для виникнення різноманітних криз. З іншого боку наявність певних бізнес-інтересів стало основою для проголошення політики реприватизації. Все це в комплексі з урахуванням непростої соціально-економічної ситуації, що дісталася цьому Уряду у спадщину, призвело до значного порушення макроекономічних балансів, погіршення інвестиційного клімату та середовища, в якому здійснюється підприємницька діяльність. Як наслідок економіка почала швидко втрачати темпи розвитку.

У вересні 2005-го прийшов Уряд, який в український пресі за підсумками його діяльності було названо «перший ліберальний». Маючи чітку ідеологічну основу, цей уряд використовував виключно ринкові важелі впливу на економіку. С перших днів своєї діяльності він задекларував дотримання недоторканності приватної власності, опору на економічні свободи та забезпечення рівності всіх перед законом. Принциповою відмінністю ліберального Уряду стала політика відкритості та діалогу з представниками бізнес-спільноти. Рада підприємців, що діяла як консультативно-дорадчій орган при Кабінеті Міністрів України, отримала безпрецедентне право вето на урядові рішення, що погіршують умови для ведення бізнесу. Наслідком такої політики стало швидке одужання української економіки, завдяки якому за підсумками першого півріччя минулого року ми отримали 5,5 % росту ВВП. При цьому нагадаю, що ще в квітні-травні минулого року експерти ЄБРР пророкували Україні найнижчі показники економічного розвитку з-посеред усіх країн Європи на рівні 1-2%.

Щойно наведений аналіз дозволяє окреслити принципові параметри формування оптимального Уряду за підсумками позачергових виборів; Уряду, політика якого буде максимально сприятливою для інвестицій. 

По-перше, основою такого Уряду повинна стати коаліція політичних сил, що здатні до компромісів і побудови робочої моделі, яка передбачатиме ефективну взаємодію з Президентом. При цьому бажано, щоб керівник Уряду не викликав відторгнення у мешканців переважної більшості територій України.

По-друге, політичні сили, що формуватимуть коаліцію, повинні мати однакові погляди на вирішення принципових питань економічної політики: забезпечення недоторканності приватної власності, застосування виключно ринкових засобів управління, формування легального ринку землі, вирішення інтеграційних питань з прагматичних позицій тощо. 

По-третє, до нової урядової команди повинні ввійти насамперед професіонали, які мають позитивний досвід управління економікою та достатній багаж сучасних знань та технологій. При цьому члени Уряду повинні бути рівновіддаленими щодо наявних фінансово-промислових груп. Має бути проведено 1-ий етап адміністративної реформи з відокремленням політиків-міністрів та бізнесменів від професійної державної служби.

Виконання цих вимог стане найбільш яскравим сигналом для інвесторів, що українські політичні еліти досягли конструктивного консенсусу. 

Закінчення: чому варто приходити в Україну?

Перебираючи аргументи «за» чи «проти» приходу в Україну слід зважати не лише на політичні фактори. Думаю всі присутні в залі знають, що Україна разом с Польщею виграла тендер УЕФА на проведення Чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Проведення третього за значенням спортивного заходу (після Олімпіади та Чемпіонату світу з футболу), безумовно, сприятиме інвестиційному буму в нашій країні. На сьогодні вже створено перші організаційні структури на рівні Президента та Кабінету міністрів. І можна не сумніватися, що після проведення виборів робота з підготовки до ЕВРО-2012 почне набирати обертів. 

З іншого боку вирішуючи питання щодо доцільності приходу в Україну варто зважувати і на фактори соціального характеру. Хочу відзначити, що в нашій державі хай і неквапливо, проте неухильно формується соціальна база з людей, що розділяють не лише цінності демократії, а й ринкової економіки. На сьогодні таких громадян вже більше половини, а їх приріст складає до 1-2% на рік. Переконаний, що після перших відчутних успіхів у реформуванні економіки, соціальна база політичного курсу, що обстоюватиме цінності демократії та ринку, буде зростати прискореними темпами. 

Наведу деякі статистичні дані: за підсумками 2006 року за обсягами ВВП по паритету купівельної спроможності Україна знаходиться на 27 місці у світі (серед 227 країн), тоді як у 2005 році Україні посідала у цьому списку 29 місце. За обсягами споживання природного газу (73,94 млрд.куб.м) Україна на 9-му місці в світі. Більше споживають США, Росія, Німеччина, Великобританія, Канада, Іран. Японія, Італія. За обсягами підтверджених запасів природного газу Україна на 23 місці в світі із запасами у розмірі 1,1 трлн.куб.м. Крім того, за даними на 2005 рік, за кількістю мобільних телефонів Україна  посідала 28 місце у світі (17,2 млн.шт.), а за кількістю користувачів Інтернету ми були на 32 місці у світі (5,278 млн).

Минулого тижня парламент прийняв 11 законів, які необхідні для вступу України до Світової організації торгівлі. 

Таким чином, Україна виконала свої зобов‘язання щодо інтеграції до цієї організації.

Це ще одне підтвердження стабільності курсу України. 

На черзі – переговори з Євросоюзом про створення зони вільної торгівлі.

Ну і нарешті, останнім аргументом на користь України, є те що українці дедалі більше стають оптимістами. Звісно, барометр соціального самопочуття ще фіксує певні перепади, але загальна тенденція очевидна. Наші громадяни вірять в те, що Україна зможе віднайти свій власний шлях розвитку і тому обов’язково матиме достойне майбутнє. І головне, вони готові для цього багато та напружено працювати. Думаю, що саме це і є запорукою успішної реалізації того великого економічного потенціалу, що має Україна, в тому числі і в інвестиційній площині.  

Наша мета: сильна країна та конкурентноздатна, відкрита економіка.

Дякую за увагу!