Свiжий коментар
09.07.2010 Три тези про фінансування Збройних сил України
1. В питанні фінансування Збройних сил у нас уже декілька років йде замилювання очей суспільству.
Існують чіткі нормативи фінансування Збройних сил в абсолютних цифрах. Якщо мова йде про реальні 8-8,5 мільярдів гривень, то це значить армія стоїть на межі деградації. Відповідно основне завдання військових та Міністерства оборони — втримати ситуацію.
Проте останні роки в бюджет оборонного відомства включають кошти з так званого спеціального фонду. Тобто кошти, які ще треба заробити. При цьому на весь світ починають дзвонити, що армії виділили рекордні 13 чи 14 мільярдів. А фактично Збройні сили матимуть ті ж самі 8,5.
Заробляти ж не дають. За останні, скажімо, 4-5 років, армія, Міністерство оборони не продало нічого. Є традиційні 500-600 мільйонів гривень, які надходять за рахунок оренди та різноманітних послуг. А продажу немає. Ні землі жодного квадратного метра, ні якогось застарілого обладнання.
Висновок, на мою думку, очевидний: за такої системи фінансування про реформи можна забути.
2. Наша держава дуже завинила перед військовими.
Але при тому, що є дуже багато негараздів, є багато проблем, треба віддати належне нашим офіцерам. Вони ще тримаються, і завдяки їх зусиллям, тримаються Збройні сили..
Нині говорять про підвищення зарплати. В цьому контексті показовим є випадок, про який мені нещодавно розповіли. Зібралися керівник військової частини, начальник управління міліції, Служби безпеки та служби порятунку, що підпорядкована міністерству надзвичайних ситуацій. Поспілкувалися і вирішили порівняти зарплати, які вони отримують. Так от, з’ясувалося, що військовий отримує удвічі менше від інших.
Це ненормальне явище, це біда. Тому, якщо ми говоритиме про реформи у Збройних силах, тема українського офіцера має стати центральною.
3. Позаблоковий статус вимагає відповідного відображення в державному бюджеті.
Існують дві точки зору. Одна, що позаблокова держава дозволяє зменшити видатки на оборону і скоротити армію. Інша, і я, до речі, є її прихильником, що позаблоковий статус вимагає сильної армії. За таких умов, варто було б активізувати дискусії з цього приводу, насамперед, у професійному середовищі.
Проте, в будь-якому випадку, ми повинні здійснювати реформування армії. Але в чому є проблема? Є 18 тисяч військових, які виконують не властиві їм функції. Вони охороняють склади. Але для того, щоб ці склади ліквідувати, треба утилізувати боєзапаси. А для цього потрібні кошти. Які б, до речі, допомогли запустити наші підприємства з утилізації, які поки що простоюють.
Загалом для реалізації програми зі скорочення військових, що виконують не властиві функції потрібно мінімум 4 мільярди гривень.
Ось і виходить, що за будь-яких умов, позаблоковий статус України реально не можливий без відповідного відображення у державному бюджеті. Реальна потреба Міноборони на рік складає 19 млрд. гривень. Тоді і можна буде спитати про реформи в українському війську. 
|
АКТУАЛЬНА СТАТТЯ
29.06.2010 Юрий Ехануров: «Политика все ближе подбирается к среднему бизнесу» У нас все же демократия. И кто у нас участвует в выборах? 55% проголосовавших на парламентских выборах 2007 г. — пенсионеры. Следовательно, они избирают. А политик вынужден ориентироваться на того, кто за него голосует. И получается, что у нас система строится под пенсионеров, а не под бизнес. А бизнес, вместо того, чтобы взять на себя ответственность за будущее страны, уходит в тень. Но надо ли винить в этом предпринимателей, которых у нас и так ущемляли много лет...
Главное — сейчас бизнесу надо идти на выборы местной власти. Идти лично, идти деньгами, но идти, избирать, делать власть. Иначе пусть не плачутся. Средний бизнес несет прямую ответственность за свое будущее.
|
