У Франції у XVIII столітті приказка Laissezfaire, laissezpasserбула формулою, до якої деякі поборники справи свободи звели свою програму боротьби, їхньою метою було створення суспільства з нерегульованим ринком. Для досягнення цієї мети, вважали вони, необхідно скасувати всі закони, що перешкоджають більш підприємливим та енергійним людям перевершити своїх менш підприємливих та енергійних конкурентів і що обмежують рух товарів і людей. Саме це й була призначена виразити наведена вище знаменита максима.
У наш вік палкого прагнення всевладності держави формулу laissez-faireвже не поважають. Зараз громадська думка вважає її виявом як моральної розбещеності, так і крайнього невігластва. На думку прихильника державного регулювання, альтернатива така: або «автоматичні сили», або «свідоме планування»1. Очевидно, дає він зрозуміти, що покладатися на автоматичні процеси було б абсолютною дурницею. Жодна розумна людина не може серйозно рекомендувати не робити нічого і пустити все на самоплив, не роблячи жодних спроб втрутитися у процеси. План, тільки самим тим, що він є виявом свідомої дії, незрівнянно вищий за відсутність будь-якого планування. Стверджується, що вислів laissez-faireнасправді означає: нехай і надалі існує зло, не намагайся зробити долю людства кращою шляхом свідомих дій.
Це абсолютно хибна думка. Аргументи, висунуті на користь планування, повністю виводяться з неприпустимого тлумачення метафори. Вони не мають інших підстав, ніж коннотації, які можуть міститися у слові «автоматичний», яке звичайно вживається у метафоричному сенсі для опису ринкових процесів. Як зазначається у «Concise Oxford Dictionary», «automatic» означає «несвідомий, неусвідомлений, суто механічний»2. «Webster's Collegiate Dictionary» стверджує, що «automatic» - це «такий, що не піддається контролю волі,... виконаний без свідомої думки та без свідомого наміру.. .»3. Яка це нагода для поборника планування - це ж можна використати таку козирну карту!
Істина в тому, що альтернатива не полягає у виборі між неживим механізмом або жорстким автоматизмом, з одного боку, та свідомим плануванням, з другого боку. Суть альтернативи не в тому, здійснювати планування чи ні. Тут відразу виникає питання: хто і для кого буде планувати? Чи кожний член суспільства повинен складати свій план, чи ж то тільки доброзичлива держава має планувати за всіх і для всіх? Проблема полягає не у протиставленні автоматичності та свідомої дії; вона полягає у протиставленні незалежної дії кожного індивіда виключній дії держави. А по суті це протиставлення свободи і всевладдя держави.
Laissez-faireне означає: нехай діють бездушні механічні сили. Цей принцип означає: нехай кожна особа вибирає те, як вона бажає брати участь у суспільному розподілі праці; нехай споживачі самі визначають, що повинні виробляти підприємці. Планування ж означає: нехай держава сама формулює всі правила і забезпечує їх виконання за допомогою апарату примусу і насильства.
В умовах laissez-faire, як стверджує прихильник планування, виробляються не ті товари, які «насправді» потрібні людям, а ті товари, від продажу яких очікується найбільший зиск. Головною ж метою планування є скерування виробництва на задоволення «справжніх» потреб. Але хто ж вирішуватиме, що таке «справжні» потреби?
Так, професор Гарольд Ласкі, колишній голова Лейбористської партії Великобританії, наприклад, визначав як головна мета планових капіталовкладень «те, що заощадження капіталовкладника будуть використані на житлове будівництво, а не на будівництво кінотеатрів»4. Річ не в тому, чи слід погоджуватися з точкою зору професора, що поліпшення житлових умов важливіше, ніж кінофільми. Фактом є те, що споживачі, витрачаючи частину своїх грошей на квитки до кінотеатру, зробили інший вибір. Якби народні маси Великобританії, ті ж самі люди, завдяки голосам яких Лейбористська партія одержала приголомшливу перемогу і прийшла до влади, перестали б прихильно ставитися до кіно і почали витрачати більше на комфортабельні будинки і квартири, то підприємці, які завжди женуться за прибутками, були б вимушені вкладати більше у будівництво будинків та облаштування квартир і менше вкладати у виробництво дорогих кінофільмів. А бажанням містера Ласкі було цілковито проігнорувати попит споживачів і замінити волю споживачів однією своєю власною волею. Він хотів покінчити з ринком як атрибутом демократії і встановити абсолютну владу виробника-самодержця. Можливо, Ласкі вважав, що з точки зору найвищих міркувань він має слушність і що як людина, поставлена над людьми, він покликаний якраз нав'язувати свої власні оцінки масам людей нижчого %u0491атунку. Проте тоді він мусив би чесно і прямо все так і сказати.
Все це палке вихваляння найвищості державних дій є лише поганим прикриттям самообожненнякожного окремого прихильника державного регулювання. Великий бог Держава є великим богом лише тому, що вона, як очікується, робить тільки те, досягнення чого хоче бачити окремий прихильник державного втручання. Тільки той план є правильним, який повністю схвалений кожним окремим планувальником. Усі інші плани - це просто шахрайство. Автор книжки про переваги планування, вживаючи слово «план», звичайно, має на увазі лише свій власний план. Він не враховує ту можливість, що той план, який уряд фактично реалізує, може бути відмінним від його власного плану. Різні планувальники сходяться в єдиному - у відкиданні laissez-faire, тобто права індивідів робити свій власний вибір і діяти самостійно. Вони цілковито не погоджуються стосовно вибору для затвердження єдиного у своєму роді плану. Усі поборники державного втручання однаково реагують на будь-яке викриття явних і беззаперечних вад політики державного регулювання. Ці недоліки, кажуть вони, були наслідком неправильної реалізації політики державного втручання, а ми виступаємо за правильне, а не хибне державне втручання. І, зрозуміло, правильне державне втручання - це лише те, що позначене «фірмовою маркою» шановного професора.
Laissez-faireозначає: нехай звичайна людина сама робить свій вибір і діє на власний розсуд; не примушуйте її поступитися диктатору.
1 Пор.: Hansen А. Н. Social Planning for Tomorrow. - У кн.: The United States after the War. - Ithaca: Cornell University Lectures, 1945. - С 32-33.
2 Concise Oxford Dictionary / 3rd ed. - Oxford, 1934. - C. 74.
3 Webster's Collegiate Dictionary / 5lh ed. - Springfield, 1946. - C. 73.
4 Див. виступ Ласкі по радіо під назвою «Революція за згодою» (надрукований у: Talks. - 1945. -Т. X. - №10 (жовтень). - С. 7).
версiя для друку
