Держава Україна: ліберальний погляд на перспективи розвитку

(тези лекції Юрія Єханурова для студентів Міжнародного Інституту Менеджменту)

Київ. 14.06.2007 року

ВСТУП: країна знову перебуває в фазі революції

По її завершенню ми отримаємо випуск у владу польових командирів різних кольорів. Вони матимуть „безцінні” навички: як пікетувати Конституційний суд чи виставляти табори у Маріїнському парку. Але попередній досвід наочно показав, що з польових командирів виходять добрі популісти, проте погані державні менеджери та економісти. Тому, попереджаючи наслідки цієї нової навали, я вирішив провести країною профілактичний – антипопулістський тур. Я вже виступав на економічних факультетах в Рівному, Дніпропетровську, в Могилянці та в Національному університеті імені Тараса Шевченка в Києві. Принципові моменти порядку денного, які я збираюсь зараз навести, складають основу програми громадського Ліберального руху в Україні. Метою цього руху є створення в Україні пануючого середнього классу – поміркованої, самодостатньої частини суспільства, яка буде постійно збільшуватись.

Сьогодні будемо говорити на професійні теми. Провідна тема нашого спілкування: „ЩО РОБИТИ? - Розробка та здійснення проекту „Держава Україна”.

Проект „Держава Україна”

Мета: Перетворити Україну у розвинуту демократичну європейську державу, в якій будуть хотіти жити та якою бдуть пишатися її громадяни. Ми бачимо Україну як країну з динамічно зростаючою, диверсифікованою, конкурентною економікою, з високорозвинутими та доступними кожному системами освіти, охорони здоров’я та соціальної підтримки, з рівними можливостями та правовою захищеністю для кожного громадянина.

Ми бачимо Україну рівноправним членом спільноти розвинутих держав з вагомою міжнародною роллю. Програма реалізації проекту була розроблена моєю командою під час перебування в уряді. Ми постійно оновлюємо цю програму. Ви можете ознайомитись з нею на сайті за адресою — www.yekhanurov.info.

Якщо говорити про нинішній уряд, то ми проти бюрократично-корупційної державності, ми за демократично-правову державність. Альтернатива гранично жорстка: або прорив до постіндустріальної інформаційної епохи, або випадіння з неї. При цьому знайти якийсь „особливий шлях” гонки за часом, як це було б можливим в епоху індустріальну, вже не вдасться.

Ми розуміємо, що без свідомої самомобілізації суспільства це завдання не вирішити. Від усвідомлення нашою елітою, передусім інтелектуальною та культурною, такої необхідності напряму залежить і життєздатність української державності, і конкурентоспроможність країни в сучасному світі, її місце в ньому.

Політика: створити єдине поле для дій та єдині правила поведінки

Українська політика надто персоніфікована. Маємо ситуацію коли важливо, ХТО відстоює ті чи інші цінності, а не ЯКІ цінності відстоюються. Таким чином, власне цінності нівелюються, перетворюються на розмінну монету в політичних торгах. З іншого боку, політичні сили та їх лідери мають не прихильників, які є однодумцями і яких єднає спільний план дій, а „вболівальників”. Такі „групи підтримки” прагнуть лише тотальної „перемоги” над суперником, не розуміючи того, що логіка дій за принципом „хай переможений плаче” веде до Руїни.

Ми повинні змінити уявлення про політику. Українська політика має стати більш раціональною. Треба створити єдине поле для дій, єдині для всіх правила поведінки, деперсоніфікувати політичний процес.

Єдине поле можна створити за рахунок патріотизму, і в цьому питанні маємо повчитися у росіян. Вони можуть дискутувати з будь яких питань, але вони ніколи не ставлять під сумнів єдність своєї країни, в центрі їх дискусій завжди перебувають саме інтереси Росії.

Єдині правила поведінки – це демократія, що базується на повазі до закону і яка робить всіх рівними перед ним.

Крапка. Все інше є предметом конкурентної боротьби.

Політичні сили пропонують програми розвитку країни, а громадяни обирають, роблячи СВІДОМИЙ вибір. Кожен робить особистий прагматичний вибір. Вибір раціонального соціального характеру. В результаті є що виконувати, є з чим порівнювати і є за що відповідати.

Суспільство треба захистити від найбільш небезпечних для нього сил: комунізму та соціалізму, авторитарного популізму та фашизму. Ці політичні сили добре опанували загальне пустослів’я навколо соціальних тем та справедливості. „За все добре – проти всього поганого” – ось їх головне гасло. В ХХ столітті світ випробував всю цю нечисть. В ХХІ столітті нам більше не треба таких експериментів. „Боже, Україну збережи” – як говориться в нашому духовному гімні.

Політична Україна розділена на дві різних моделі ідентичності: європейську, яку сповідує „Наша Україна” та євразійську — Партії регіонів. Саме ці дві політичних сили мають знайти формулу прагматичної громадянської єдності на основі патріотизму та демократичних цінностей.

Опозиції слід вчитись опонувати діючій владі. Конструктивно опонувати – з ринкових та демократичних позицій, а не лівих чи популістських. Комуністи, соціалісти та популісти добре знають як поступати з видатковою частиною бюджету, як все поділити. А ліберали знають як наростити багатство країни та збільшити бюджет.

Це наглядно було продемонстровано нашим урядом, який називають першим ліберальним урядом України. Ми отримали досвід зі смаком адреналіну, як протягом 3-х місяців зупинити падіння економіки, а потім забезпечити стійке зростання. Головна передумова нашого успіху — бізнес нам повірив.

Мовне питання досить надумане. Пересічним громадянам взагалі байдужа відмінність державної, офіційної та регіональної мов. Головне, щоб була можливість безперешкодного спілкування рідною мовою. Але коли ти хочеш бути державним службовцем, ти зобов’язаний вільно володіти державною мовою.

Лібералізм: ліберали – це впевнені в собі люди

Я представляю ліберальну політичну течію.

Ідейну основу лібералізму складають такі принципи:

• економічна свобода розглядається як основа, а приватна ініціатива як рушійна сила соціально-економічного розвитку;
• приватна власність є недоторканою;
• всі є рівними перед законом;
• конкуренція вважається провідним механізмом саморегуляції економічних процесів.

Лібералізм не є одним з „передвиборних” проектів. Як політичний рух він орієнтований на щоденне відстоювання інтересів та принципів. Його не можливо поміняти як „модний одяг”.

Лібералізм %u0491рунтується на певному світогляді, в основі якого повага до сильної та вільної особистості. Відійти від нього – це зрадити себе.

З іншого боку, лібералізм – не є ідеологією для обраних. Він є сукупністю поглядів, що об’єднує впевнених в собі людей. Він найкраще підходить для тих, кому для успіху та достатку потрібні насамперед свобода та рівні правила гри. Думаю, що серед Вас чимало саме таких.

Економіка: порядок денний реформ

Розквіт країни визначають економічні інститути, в першу чергу захист прав власності та розвинута непідкупна судова система, які примушують багатство працювати на благо економіки країни.

В суспільстві потрібен політичний консенсус щодо захисту та підтримки права власності. Без цього наша економіка буде втрачати свої шанси та ще більше відставати від розвинутих країн. Без цього ми ніколи не досягнемо суттєвого підвищення добробуту наших громадян.

Ми зобов’язані утворити оптимальний баланс влади, держави, ринку та демократичних інститутів. Саме цей баланс буде гарантувати стабільність в державі, добробут громадян, єдність нації.

Що ж конкретно треба зробити? Ми з Вами професіонали, тому маємо говорити відверто та відповідально. Від стану економіки залежить самопочуття мільйонів наших співгромадян. Тому, обираючи ліки для її одужання, ми не маємо права зважати на сентименти.

Основні напрямки:

• Монетизація пільг. (діє 365 пільг)
• Пенсійна реформа. (14 млн пенсіонерів на 46 млн населення)
• Житлово-комунальна реформа
• Адміністративна реформа.(професійна державна служба; місцеве самоврядування)
• Земельна реформа. (ринок землі; „куркулі” „середняки”)
• Регуляторна реформа, розвиток підприємництва.
• Перехід на світові ціни на енергоносії, енергозбереження, прозорість внутрішніх ринків енергоносіїв.

Тільки цей перехід забезпечує реальну незалежність нашої країни. Досвід свідчить, що реформи мають стати легітимними в очах більшості населення країни. Тому при визначенні послідовності та темпів реформ потрібно зробити так, щоб більшість громадян отримали відчутні вигоди протягом процесу їх впровадження. Головним критерієм успіху економічної політики має стати вартість життя.

Конкуренція: Україна має навчитися виживати в абсолютно глобальному світі

Глобалізація вимагає створити в країні конкурентноздатні умови господарювання, які враховують кон’юктуру світового ринку.

Одночасно зі вступом до СОТ необхідно терміново побудувати нову систему підготовки та перепідготовки кадрів.

Якість освіти має бути значно вищою. Необхідно усвідомити, що освіта сфера не соціальна, а виробнича. Аналітики Світового банку стверджують, що національне багатство розвинутих країн тільки на 5% складають природні ресурси, на 18% - матеріальний виробничий капітал, а 77% займають знання та вміння ними розпоряджатись.

Наші університети мають отримати значну самостійність. Ринкові умови, конкуренція вимагають особливої публічної звітності та прозорості від університетів, впровадження незалежного моніторингу якості освіти, рейтингування учбових закладів (перший рейтинг-200).

Жодна економіка світу не може розраховувати на появу у себе сильних та великих компаній, якщо не буде діяти на відкритому ринку. З включенням Китаю в глобальну економіку глобалізація стала абсолютною. (В 2003 році Китай спожив 30% світового виробництва вугілля, 26% - сталі, 55% цементу). Проект сучасної держави Україна вимагає включення в глобальні мережі, ми повинні добиватися критично потрібної присутності в них. Це – енергетичні, транспортні, наукові мережі. Це створення ТНК на українській основі – металургія, феросплави, зерно, електроенергія тощо. Треба думати не про точкове зростання, а про мережі. Глобальний споживач хоче отримувати одночасно високу якість, низькі ціни, швидку доставку та максимальну надійність.

Зараз економіка має пристосуватися до зростаючого впливу адміністративної вертикалі. Тоді як необхідність диверсифікації економіки та довгострокового економічного зростання потребують більшої відкритості та децентралізації.

Криза: вирішити глобальні ціннісні конфлікти

Не треба боятися криз. Кризи окрім загроз несуть в собі можливість оновлення, прориву. Важливо лише уникати неконтрольованих та деструктивних криз, коли спочатку „все до основанья”, а потім подивимось, що вийде.

Так сталось, що в житті мене часто звали, коли виникала якась криза. Вперше це було, коли мене в 25 років призначили директором заводу, а востаннє – у вересні 2005. Як вже досвідчена людина можу порадити Вам: гартуйте себе і готуйтесь по максимуму. Проте не шукайте криз, вони самі знайдуть Вас. Бо поки є популісти робота для справжніх професіоналів завжди знайдеться.

Сучасна криза має глибокі корені. В українському суспільстві не вирішені глобальні ціннісні конфлікти. Дві потужних частини України мають різне ставлення до власної історії, актуальних питань сьогодення, моделей майбутнього.

Над вирішенням цих питань треба працювати і кращого рецепту ніж спілкування, більш близьке знайомство не існує.

В програмі діяльності нашого уряду є розділ „Єднання країни”. Серед основних цільових показників є зменшення політичної та культурної полярності в Україні по напрямкам заходу та сходу, а також скорочення часу наземного транспортного пересування по напрямкам Захід-Схід та Центр-Крим до 6 годин. В релігійній сфері держава зобов’язана дотримуватись нейтралітету та забезпечувати вільну діяльність всіх конфесій, не допускаючи утисків одних іншими. Питання об’єднавчих процесів є виключною прерогативою самих конфесій.

Корупція: реальна ціль — звести до мінімуму

Корупція, яка існує у всіх країнах, перестає бути системним явищем та зводиться до мінімуму лише там, де сама державна система залежить від суспільства, де бюрократія постійно знаходиться під контролем вільних ЗМІ, де чиновники несуть юридичну та економічну відповідальність за шкоду громадянам, спричинену їх діями чи бездіяльністю

Авторитарним лідерам не вигідне законодавче поле, яке б забезпечувало систему противаг між гілками влади.

ЗАВЕРШЕННЯ: є три варіанти розвитку подій

Таким чином, економічний порядок денний повинен серед іншого містити такі пункти: монетизацію пільг, пенсійну реформу, реформу ЖКГ, адміністративну реформу, введення ринку землі, регуляторну реформу та більші свободи для підприємництва, перехід на світові ціни на енергоносії.

Сьогодні ми маємо три варіанти розвитку подій: помиритися, поділитися, пострілятися.

Я свідомий прихильник першого шляху. Думаю, що кількість прихильників примирення в Україні весь час буде зростати.